Краснова, Мария Васильевна

Мария Васильевна Краснова
Мария Васильевна Краснова
	укр. Марія Василівна Краснова
Дата рождения	25 октября 1955(1955-10-25)
Место рождения	Благодатное, Амвросиевский район, Сталинская область, Украинская ССР, СССР
Дата смерти	28 марта 2022(2022-03-28) (66 лет)
Страна	Украина
Научная сфера	правоведение
Место работы	Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко
Альма-матер	Киевский государственный университет им. Т. Г. Шевченко
Учёная степень	доктор юридических наук
Учёное звание	профессор; член-корреспондент НАПрНУ

Мария Васильевна Краснова (укр. Марія Василівна Краснова; 25 октября 1955 — 28 марта 2022) — украинская учёная-правовед, специалист в области экологического права. Доктор юридических наук (2010), профессор (2012) и член-корреспондент Национальной академии правовых наук Украины. Работала на юридическом факультете Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, где занимала должности профессора и заведующей кафедрой экологического права.

БиографияПравить

Мария Краснова родилась 25 октября 1955 года в селе Благодатное Амвросиевского района Сталинской области Украинской ССР^[1]. Её родители работали в колхозе^[2]. Мария на протяжении четырнадцати лет, начиная с 1973 года работала на заводе «Кристалл» (позже — «Изумруд») в Киеве, где занималась огранкой алмазов в бриллианты и контролем за художественными и ювелирными произведениями. В 1987 году она поступила на юридический факультет^[uk] Киевского государственного университета им. Т. Г. Шевченко. Ещё будучи студенткой, в 1991 году Мария Васильевна начала работать на должности юриста в юридическом управлении Министерства охраны окружающей природной среды и ядерной безопасности Украины^[uk]^*, затем была повышена до ведущего юриста^[3], а ещё позже стала главным юридическим консультантом этого управления^[2].

В 1992 году она окончила университет и в сентябре 1993 года начала работать в нём. Сначала она была ассистентом на кафедре экономического права (с 1993 года — кафедра хозяйственного права). В 1996 году в вузе была создана кафедра трудового, земельного и экологического права, на которой Краснова девять лет работала доцентом. В следующем году она защитила диссертацию по теме «Гарантии реализации прав граждан на экологическую информацию» на соискание учёной степени кандидата юридических наук. В 2001 году ей было присвоено учёное звание доцента. Тогда же она была награждена нагрудным знаком Министерства образования и науки Украины «Отличник образования Украины»^[2]. В 2010 году М. В. Краснова защитила докторскую диссертацию по теме «Проблема компенсации вреда по экологическому законодательству Украины»^[3], в том же году ей была присвоена учёная степень доктора юридических наук^[1]. В 2010—2011 годах она занимала должность профессора на той же кафедре^[3].

Одновременно с научной деятельностью по исследованию экологического, земельного, административного, гражданского, хозяйственного и международного права^[4], Мария Васильевна занималась практической и редакционной работой. Она участвовала в работе над внедрением в украинское законодательство норм Орхусской конвенции, проектом закона Украины^[uk] «Об оценке влияния на окружающую среду», была членом научно-консультационного совета при Верховном суде Украины. Входила в состав радакционных коллегий и научных советов периодических изданий «Вестник Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. Серия: Юридические науки», «Частное право» (дополнение к журналу «Право Украины»), «Экологическое право Украины»^[3]. Входила в специализированные учёные советы по защите кандидатских диссертаций Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, Национального университета «Одесская юридическая академия» и Национального университета биоресурсов и природопользования^[3].

В 2011 году из кафедры трудового, земельного и экологического права была выделена кафедра экологического права, которую возглавила Мария Васильевна^[3]. Одновременно с этим преподавала в Национальном университете «Киево-Могилянская академия». В 2012 году ей было присвоено профессорское учёное звание^[1]. В 2018 году вошла в редакционную коллегию и авторский коллектив 14-го тома «Экологическое право» Большой украинской юридической энциклопедии^[uk]^[5]. Продолжала оставаться заведующей кафедрой до конца июня 2019 года, а затем работала на ней же профессором. В 2020 году Мария Краснова была избрана членом-корреспондентом Национальной академии правовых наук Украины^[3]. Скончалась 28 марта 2022 года^[6].

БиблиографияПравить

За период своей научной деятельности М. В. Краснова участвовала в написании более чем двухсот научных трудов^[3].

Краснова М. Право громадян на екологічну інформацію і проблеми гарантій реалізації та захисту // Право України. — 1997. — № 3. — С. 42—49.
Краснова М., Позняк Е. Правове забезпечення екологічної безпеки: роль науково — правового фактора // Право України. — 2000. — № 5. — С. 49—51.
Екологічне право: Особлива частина: Підручник: Повн. академ. курс: для студ. юрид. вузів і фак-тів / В. І. Андрейцев [та ін.] ; за ред. В. І. Андрейцева ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — Київ: Істина, 2001. — 544 с.
Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: ТОВ «Вид-во «Юридична думка», 2005.
Краснова М. Екологічна відповідальність за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, у контексті адаптації законодавства України до законодавства ЄС // Право України. — 2007. — № 3. — С. 146—151.
Краснова М. В. Правове регулювання компенсації шкоди за екологічним законодавством зарубіжних країн: порівняльно-правовий аналіз // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2007. — № 4. — С. 149—168.
Краснова М. Історичні засади законодавства про компенсацію екологічної шкоди (з давніх часів і до кінця XIX ст.) // Право України. — 2007. — № 5. — С. 149—154.
Краснова М. В. Науково-правові засади формування положень про компенсацію екологічної шкоди в природоохоронному законодавстві України радянської доби // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2007. — № 6. — С. 67—77.
Краснова М. Теоретико-правові засади запобіжних заходів компенсації шкоди за екологічним законодавством України // Право України. — 2007. — № 8. — С. 85—91.
Краснова М. В. Екологічний контроль як попереджувально-охоронна функція управління в системі запобігання та ліквідації екологічної шкоди // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2007. — № 11. — С. 44—55.
Краснова М. В. Методи підрахунку шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, та їх правові засади // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2008. — № 10. — С. 43—50.
Краснова М. В. Проблеми систематизації правових норм про компенсацію шкоди за екологічним законодавством України // Державне будівництво та місцеве самоврядування. Вип. 15. — Х. : Право / Академія правових наук України, Науково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядування^[uk], 2008. — С. 98—105.
Екологічне право України: акад. курс : підруч. / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ. ун-т права; за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. — 2-ге вид. — Київ : Юрид. думка, 2008. — 720 с.
Краснова М. В. Компенсація шкоди за екологічним законодавством України (теоретико-правові аспекти): монографія. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. – 439 с.
Краснова М. Розвиток наукових підходів щодо договорів в екологічному праві // Право України. — 2010. — № 8. — С. 102—109.
Краснова М. Актуальні питання регулювання еколого-правових договірних відносин в Україні // Право України. — 2011. — № 2. — С. 132—139.
Краснова М. В. Договори в екологічному праві України: начальний посібник / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — Київ: Алерта, 2012. — 216 с.
Краснова М., Коваленко Т., Позняк Е. Правові форми екологічного контролю. Навчальний посібник. — Київ: Алерта, Правова єдність, — 2012. — 760 с.
Краснова М. В. Доктринальні підходи до компенсації шкоди за екологічним законодавством України: [підрозд. 1.5] // Правова доктрина України: У 5 т. / Нац. акад. прав. наук України; редкол. В. Я. Тацій [та ін.]. — Х. : Право, 2013. — Т. 4: Доктринальні проблеми екологічного, аграрного та господарського права. — С. 193—215.
Гетьман А. П., Краснова М. В. Наукова доктрина договірного екологічного права України: [підрозд. 1.8] // Правова доктрина України: У 5 т. / Нац. акад. прав. наук України; редкол. В. Я. Тацій [та ін.]. — Х. : Право, 2013. — Т. 4: Доктринальні проблеми екологічного, аграрного та господарського права. — С. 269—290.
Проблеми права екологічної безпеки: навч. посіб. / [М. В. Краснова, Г. І. Балюк, А. Г. Бобкова та ін.]; під заг. ред. М. В. Краснової та Р. С. Кіріна; відп. ред. В. І. Андрейцев; М-во освіти і науки України; Київ. нац. ун-т, Нац. гірн. ун-т. — Дніпро: НГУ, 2016. — 575 с.
Краснова М. В. Євроінтеграційно-правові засади формування сучасного екологічного управління в Україні: науково-методологічні аспекти: [підрозд. 6.6] // Правова наука України: сучасний стан, виклики та перспективи розвитку: монографія / Нац. акад. прав. наук України. — Харків : Право, 2021. — С. 538—550.

ПримечанияПравить

↑ ¹ ² ³ Пилипчук, 2014.
↑ ¹ ² ³ Опришко, 1998, с. 313.
↑ ¹ ² ³ ⁴ ⁵ ⁶ ⁷ ⁸ Краснова М. В. Член-корреспондент НАПрН України.
↑ Опришко, 1998, с. 314.
↑ Список авторів чотирнадцятого тому «Великої української юридичної енциклопедії» // Велика українська юридична енциклопедія (укр.) / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова), А. П. Гетьман (заст. голови) та ін.; Нац. акад. прав. наук України ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України ; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. — Харків: Право, 2018. — Т. 14: Екологічне право. — С. 4, 773. — 776 с. — ISBN 978-966-937-407-3.
↑ 28 березня 2022 року на 67-му році пішла з життя Краснова Марія Василівна (укр.). http://www.aprnu.kharkiv.org/. Національна академія правових наук України. Дата обращения: 15 апреля 2022. Архивировано 16 апреля 2022 года.

ЛитератураПравить

Краснова Марія Василівна // Вчені-юристи України: довідник (укр.) / Редкол.: В. Ф. Опришко (керівник) та ін. — Київ: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1998. — С. 313—314. — 610 с. — ISBN 966-7024-23-1.
Пилипчук Р. В. Краснова Марія Василівна // Енциклопедія сучасної України (укр.). — К.: НАН України, Наукове товариство ім. Шевченка, Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 15: Кот — Куз. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7305-4.

СсылкиПравить

Краснова Марія Василівна. Член-кореспондент НАПрН України НАПрН України (укр.). http://www.aprnu.kharkiv.org/. Національна академія правових наук України. Дата обращения: 15 апреля 2022. Архивировано из оригинала 12 ноября 2020 года.

[_bf0036b5ca74d377-1] ¹ ² ³ Пилипчук, 2014.

[_a51eb3458ca332c6-2] ¹ ² ³ Опришко, 1998, с. 313.

[_a24348929797decd-3] ¹ ² ³ ⁴ ⁵ ⁶ ⁷ ⁸ Краснова М. В. Член-корреспондент НАПрН України.

[_a51eb3458ca332c1-4] Опришко, 1998, с. 314.

[5] Список авторів чотирнадцятого тому «Великої української юридичної енциклопедії» // Велика українська юридична енциклопедія (укр.) / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова), А. П. Гетьман (заст. голови) та ін.; Нац. акад. прав. наук України ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України ; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. — Харків: Право, 2018. — Т. 14: Екологічне право. — С. 4, 773. — 776 с. — ISBN 978-966-937-407-3.

[6] 28 березня 2022 року на 67-му році пішла з життя Краснова Марія Василівна (укр.). http://www.aprnu.kharkiv.org/. Національна академія правових наук України. Дата обращения: 15 апреля 2022. Архивировано 16 апреля 2022 года.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]